###Перша ліга. "Львів" - "Спартак" 2:0. Хто в домі господар ###
|
Довго львівським уболівальникам довелось чекати на перемогу ФК «Львів». Востаннє «синьо-золоті» здобували три очки вдома ще 2 жовтня 2006 року у матчі проти хмельницького «Поділля», після чого була серія з шести домашніх поразок, яку львівським футболістам вдалося перервати, зігравши внічию з «Динамо-2». Не визначив переможця і минулий домашній матч «Львова» проти «Сталі». І ось, після більш, ніж півроку перерви, «синьо-золоті» знову святкують перемогу в рідних стінах.
Зустріч з івано-франківським «Спартаком» могла закінчитися зі значно більшим рахунком, якби львів’яни змогли реалізувати хоча б половину з тих моментів, що створили. Проте варто віддати належне й іванофранківцям. У першому таймі вони намагалися не поступатися господарям поля, і лише після двох пропущених голів повністю віддали ініціативу гравцям «Львова». В цілому гра між двома західними сусідами виявилась багатою на гольові моменти і, на жаль, зі значною кількістю ігрового браку.
Вже в п’ятнадцять стартових хвилин «синьо-золоті» могли двічі розписатися у воротах суперників. Спочатку дивом не забив Худзік (що вже потроху стає неприємною традицією). Львівський футболіст опинився віч-на-віч з Новаком у метрах дванадцяти від воріт, але не зміг влучити в рамку. А за кілька хвилин гості у власному штрафному майданчику не за правилами зіграли проти Григорія Баранця, і арбітр матчу Сергій Бойко призначив пенальті. Пробивати одинадцятиметровий вирішив Любомир Гальчук, однак Андрій Новак вгадав напрямок удару, перевівши м’яч на кутовий.
У середині першого тайму непогану нагоду відкрити рахунок мали іванофранківці. Ігор Ільків зробив точний навіс у штрафний майданчик, де шкіряна куля знайшла голову Володимира Постолатьєва – і лише лічені сантиметри врятували львівських футболістів від пропущеного гола. А трохи згодом шанс засмутити Марущака мав Тарас Гамарник, який після пасу Постолатьєва пробив вище воріт з району одинадцятиметрової позначки.
У відповідь по воротах Новака завдав удару Борис Баранець. Голкіперові, біля якого перебував Рябовол, не вдалося зафіксувати «смугастого» в руках, проте львівський нападник не зорієнтувався у ситуації і не зміг заволодіти м’ячем, від чого реальну нагоду відкрити рахунок було втрачено. Ще за кілька хвилин небезпека знову виникла біля воріт «Львова». Михайло Коцабюк в оточені трьох оборонців увійшов у штрафну львів’ян і вже готувався до удару, та львівську команду врятував Мар’ян Марущак, який вчасно вийшов з воріт і відчайдушно кинувся на перехоплення.
В результаті Марущак зіткнувся з Коцабюком, після чого лікарям довелось надавати голкіперові медичну допомогу. Львівський воротар одержав вивих ключиці і решту матчу догравав «на уколах». У наставника ФК «Львів» Степана Юрчишина навіть були побоювання, чи зможе Марущак достояти в рамці до фінального свистка. А участь голкіпера в наступному матчі під великим сумнівом.
На останній хвилині першого тайму «синьо-золотим» все-таки вдалося повести у рахунку. Гол, який забив Григорій Баранець, можна назвати справжнім шедевром. Недалеко від центральної лінії на правому фланзі Григорій отримав м’яча від Рябовола і самотужки помчав до воріт, обігруючи один за одним захисників «Спартака». Поклавши на землю п’ятьох оборонців, львівський півзахисник точно пробив під руку голкіпера і побіг приймати вітання від партнерів по команді та вболівальників.
На початку другого тайму гості могли відновити рівновагу. Потужно пробив по воротах Тарас Гамарник. Мар’ян Марущак зіграв надійно і, здавалось, відвів небезпеку від воріт, та шкіряну кулю підхопив Андрій Канюк і не менш потужним дальнім ударом перевірив на міцність перекладину. Усвідомлюючи непевність рахунку на табло, львів’яни пішли в атаку, і вже незабаром м’яч удруге побував у сітці воріт «Спартака».
Після довгого навісу Борис Баранець з гострого кута недалеко від воріт головою завдавав удару, з яким Новак впорався, відбивши м’яча. «Смугастий» опинився на лінії воротарського майданчика, де за нього боролися відразу троє львівських гравців та івано-франківський захисник. Зрештою Кудінову, що з’явився на полі по перерві, таки вдалося переправити м’яча за лінію воріт – 2:0.
Схоже, львів’янам було замало двох забитих голів. Упродовж тридцяти останніх хвилин вони створили стільки гольових моментів, що їх вистачило б на кілька матчів. Але якщо «Спартак» має значні проблеми в захисті, то у Степана Юрчишина інший головний біль: гра «Львова» у нападі. Як і в минулому домашньому матчі, «синьо-золотих» знову підвела реалізація. Блискучу нагоду відзначитися втратив Євген Зарічнюк. У повітряній боротьбі він обіграв Василя Плехтяка і вийшов сам на сам з голкіпером, але пробив повз ворота.
Під час однієї з львівських атак іванофранківці намагалися винести м’яча зі штрафного майданчика, але «смугастого» підхопив Андрій Сапуга, який завдав потужного удару по воротах. Захисники і голкіпер у цій ситуації нічого не змогли вдіяти, і чимало глядачів вже бачили м’яча у сітці, однак на заваді йому став Ігор Ільків, який стояв на лінії воріт і в останню мить врятував свою команду від розгрому. Згодом Кудінов обіграв на правому фланзі івано-франківського оборонця, віддав пас на Григорія Баранця, що був у штрафному, той пробив, однак влучив у захисника, і гравцям «Львова» довелося задовольнитися тільки кутовим ударом.
Склалося враження, що в останні хвилини господарі грали у своє задоволення. Попри значний брак у грі, який не давав їм реалізувати значної частини гольових моментів, львівські гравці віддавали один одному паси п’яткою, Зарічнюк спробував потримати м’яча на нозі, не даючи його суперникам, а Мандзюк не зміг втриматися, щоб не показати своєї техніки у штрафному майданчику «Спартака», водячи за собою кількох івано-франківських захисників.
Серед інших небезпечних атак наприкінці зустрічі можна виокремити момент за участю трьох львівських гравців. Мандзюк з правого флангу віддав передачу на Бориса Баранця, той несподівано для іванофранківців пропустив м’яч, в результаті чого шкіряна куля дісталася Зарічнюку, який і завдав удару по воротах. На щастя для гравців «Спартака», Новак зіграв надійно. Більше останні хвилини матчу нічим небезпечним не запам’яталися, а фінальний свисток арбітра зафіксував перемогу львів’ян – 2:0.
Микола Васильків: «Ні грою, ні результатом ми сьогодні не задоволені, бо налаштовували команду на трохи інший зміст гри. Ми просили футболістів зрозуміти, що у їхніх руках і ногах доля команди (як ви знаєте, ми в дуже небезпечній зоні). Чомусь, не знаю з яких причин, багато чого у нас не вийшло. Ми маємо претензії до групи лідерів, до всіх наших захисників: так, як вони сьогодні зіграли в обороні, грати не можна, і якби не воротар, рахунок був би зовсім інший. Шкода, що ми сьогодні приїхали сюди і безславно зіграли в славному місті футболу».
Степан Юрчишин: «До двадцятої хвилини ми могли вести 2:0. Знову не використав гольового моменту Павло Худзік. Сьогодні ми могли значно більше забити... Ми знали, що «Спартак» – непогана команда, тому що там грає багато досвідчених футболістів, і налаштовувалися на важку гру. Можливо, ми трохи перевантажили наших гравців на тренуваннях. Оскільки ми маємо мало очок, то дуже хотіли перемогти. На мою думку, результат сьогоднішнього матчу закономірний».
